Пам'ятка безпеки. Частина друга

Добрий день! 

Сьогодні ми хотіли би продовжити тему БЕЗПЕКИ, тому пропонуємо вашій увазі наступні поради:

ЯКЩО В ДИТИНИ ІСТЕРИКА

Істерика потребує берегів – нашої уваги, часто – наших рук та обіймів. «Нумо я візьму тебе на руки!» Проте також потрібно стабілізуватися самим: узяти в руку будь-яку річ, спертися на спинку стільця чи стіну, відчути зовнішню опору.

Бути в контакті з дитиною. Не переривати контакт.  Якщо в дитини істерика, вона не чує наших умовлянь та нотацій. Назвати почуття дитини та надати підтримку. Ти злишся? Ти сумуєш? Зараз зовсім складно? Ти втомилась? Намагатись озвучити потребу дитини. Мені теж так хочеться додому. Якщо б я могла, я б для тебе….

Якщо дитина мала – припустимо перефокусувати увагу. Після того, як контакт відновлено, емоція усвідомлена – можна розпочинати раціональний діалог. Почати переказувати те, що було до початку істерики, і супровождувати в раціональних висновках та діях.

В істерики є інерція – вона не може припинитися одразу ж. Обов’язково потрібно напрацювати «ритуали» зближення.

ЯКЩО ДИТИНІ НАСНИВСЯ КОШМАР

ЯКЩО ДИТИНА КРИЧИТЬ УВІ СНІ

Під час сну, коли дитина із заплющеними очима, не потрібно торкатись її чи обіймати. (Якщо дитині сниться, що хтось її переслідує, чи вона намагається вивільниться з небезпечного простору – це може призвести до неочікуваної реакції.)

Сідаємо поруч, називаємо дитину на ім’я: «Ти спиш. Тобі наснився страшний сон. Це сон. Я твоя мама. Я з тобою. Ти зараз прокинешся – і я тебе обійму. Ми в безпеці». Коли дитина розплющує очі – знову звертаємося на ім’я: «Подивися на мене. Ти мене бачиш? Кивни. Ти прокинув(-ла)ся. Як тебе звати? А як мене звуть? А твою кицьку / собаку? Тобі наснився страшний сон. Зараз ти прокинув(-ла)ся. Усе добре. Ми в безпеці. Стисни мою руку сильно-сильно. Можна тебе обійняти? Я з тобою».

Обіймаємо, трохи гойдаємо, можна тихесенько співати колискову. Ми в безпеці. Відженімо всі страшні сни. Нам потрібно, щоби дитина сама змогла зробити дію: плеснимо в долоні (один раз) – і сон піде в країну снів, а ми – у реальності. Або ми відштовхнемо чи бризнемо розпилювачем (навіть, уявним) – спреєм від монстрів. Чи подуємо (сни, як туман, можуть розвіятися від дихання). Чи скажемо: «Сне, знай своє місце». Закріплюємо словами: «Ти впорав(-ла)ся, дивися, ти сам/-а все подолав/-ла». Вночі, якщо сама дитина не розповідає, що наснилося, – не провокуємо. Якщо розповідає – кажемо: «Це був страшний сон. Це відбувалось уві сні. Усе минуло. Ти в безпеці». Якщо дитина розповідає про ворогів чи що не могла вибратися, чи що поряд були снаряди – можна ворогів розвіяти в прах, уявити, що вибралися, поставили над собою світловий щит. Нам треба завершити процес.

Будь ласка, щоразу, коли минає тривога, коли минає небезпека, нам дуже важливо сказати: «Тривога закінчилася. Ти молодець. Ти так мені допомагав/-ла». Щоразу варто ставити крапку в подіях, щоби ми не поверталися до їх початку й не переживали в снах чи думках те, що для нас травматичне, знову і знову.

ЯКЩО В ДИТИНИ ШОКОВИЙ СТАН

НАШЕ ЗАВДАННЯ:

• НАДАТИ ВІДЧУТТЯ БЕЗПЕКИ, КОНТАКТУ З НАМИ
• ПОВЕРНУТИ ДИТИНУ В КОНТАКТ ІЗ РЕАЛЬНІСТЮ
• ДАТИ МОЖЛИВІСТЬ ДІЯТИ САМІЙ
• ПІДТРИМАТИ
• ЗАФІКСУВАТИ ТЕ, ЩО СИТУАЦІЯ ЗАКІНЧИЛАСЬ
• ВІДНОВИТИ ХРОНОЛОГІЮ ПОДІЙ НАШІ ФРАЗИ:

Я З ТОБОЮ. Я МАМА. Я З ТОБОЮ ТИ МЕНЕ БАЧИШ? КИВНИ. ЯК ТЕБЕ ЗВУТЬ? ЯК МЕНЕ ЗВУТЬ? СТИСНИ МОЮ РУКУ ДИХАЙ РАЗОМ ЗІ МНОЮ (МОЛОДЕЦЬ!!!) МЕНІ ПОТРІБНА ТВОЯ ДОПОМОГА (ТРИМАЙ СВОЮ ІГРАШКУ, НЕСИ ПЛЯШКУ З ВОДОЮ) ПОРАХУЙ, СКІЛЬКИ КРОКІВ ДО… СКІЛЬКИ ЛЮДЕЙ В ЗЕЛЕНОМУ…. ТИ МОЛОДЕЦЬ ЦЕ БУЛО СКЛАДНО, АЛЕ ТИ САМ/-А ВПОРАВ(-ЛА)СЯ УСЕ СКІНЧИЛОСЯ. ТРИВОГА ЗАКІНЧИЛАСЯ. МИ В БЕЗПЕЦІ.